Лесі Українці присвячується!
На шлях" Ти "вийшла ранньою весною",
Як паросток, що прагне прорости,
І, попри відчай з павутиною тісною,
Змогла свою надію пронести
Крізь біль та смуток й невгамовний серця щем,
Що без упину все ж атакували!
Боролась ти постійно, день за днем,
Недарма ж "Українкою" назвали!
Твої сміливі поклики у майбуття,
Безсмертна віра та незламна сила волі
Й сьогодні додають снаги нам до життя
Й застерігають - не коритись долі, -
Тому уклін доземний ми складаємо Тобі
За вільних дум одвічнеє багаття,
Бо завдяки невтомній боротьбі
Зуміла запалити в нас вогонь завзяття!
