Муза
Ох, Музо! Ти, моя нетлінна Музо!
Чому приходиш тільки уночі?
Ох, Музо, довгожданая обузо,
Та залиши хоч ще на мить свої ключі...
Хай я проникну нишком усередину,
Нап’юсь снаги твоєї досхочу,
В поезію – сестричку твою зведену –
Хоч помисли свої я умочу.
Може, колись вони доспіють на папері
І виллються в римовані рядки, -
І ти тоді відчиниш свої двері,
Та ми сплетем поезії нитки.
Оксана Хахула
