Мої поезії
Сковороді - 300!
Незламний дух і прагнення до волі,
Життя усупереч й наперекір;
Невміння жити, щоб коритись долі
І надсилати дифірамби в царський двір, -
Ось суть "блаженної натури",
Що здатна Всесвіт здивувати,
Без здирництва, брехні й халтури
Людей довкола згуртувати.
Хіба не слава Григору була путівником,
Що двері скрізь могла би відчинити?
О ні! Не цих ідей провідником
Філософ був, аби щасливо жити.
Для нього дудка та вівця
Стали "дорожчі царського вінця".
Прихильників повсюди мав...
Хоч "світ ловив" його, "та не спіймав".
Лесі Українці присвячується!
На шлях" Ти "вийшла ранньою весною",
Як паросток, що прагне прорости,
І, попри відчай з павутиною тісною,
Змогла свою надію пронести
Крізь біль та смуток й невгамовний серця щем,
Що без упину все ж атакували!
Боролась ти постійно, день за днем,
Недарма ж "Українкою" назвали!
Твої сміливі поклики у майбуття,
Безсмертна віра та незламна сила волі
Й сьогодні додають снаги нам до життя
Й застерігають - не коритись долі, -
Тому уклін доземний ми складаємо Тобі
За вільних дум одвічнеє багаття,
Бо завдяки невтомній боротьбі
Зуміла запалити в нас вогонь завзяття!
Різдво
Сьогодні особливий, незвичайний день:
Не чути галасу людського, ані пташок пісень,
Лише сніжинки радісно кружляють,
Немовби щось сказати мають.
Бринять, дзвенять, ба ні – шепочуть,
Про чудо світу сповістити хочуть:
«Христос родився у яскині!
Радійте, веселіться купно нині.
Син Божий появивсь на світ,
Щоб врятувати людський рід».
Хай увійде Він в кожну хату,
Близьку й далеку, вбогу чи багату,
Й серця запалить вогником надії,
Щоби здійснились наші заповітні мрії.
З’єднались Схід і Захід разом,
Щоб не лякали нас «російським газом»
І дочекалась із полону мати сина,
За татом щоб не плакала дитина,
Щоби настав нарешті мир на Україні!
Смертей вже досить! Ні – руїні!
Тож веселімся, люди, нині.
Ісус родився у яскині!
Недарма Він прийшов у світ,
Таки врятує український рід!
Немає коментарів:
Дописати коментар