Говорімо правильно!

                                                       Культура

мовлення

На допомогу

старшокласникам!

-2013-

     Хахула О. Т. Культура мовлення. На допомогу     старшокласникам!– 2013р. – 35с.

  Рекомендовано рішенням ради методичного кабінету   відділу освіти Золочівської райдержадміністрації

       (Протокол №____ від _____2013 року)

Відповідальний за випуск: Хахула О. Т. – учитель                                                      /                                  української мови і літератури                                                    

                           Червоненької ЗОШ І-ІІІ ступенів

    У посібнику викладені основні проблеми ділового мовлення на лексичному, морфологічному і синтаксичному рівнях, а також практичні завдання. Засвоєння нормативного слововживання на зразках різних конструкцій і навчальних вправах сприятиме підвищенню мовленнєвої культури учнів.

Зміст

Культура мовлення…………………………………………..5

Русизми, діалектні слова і вирази

під впливом російської мови………………………………..7

Логічні помилки, зумовлені тавтологією…………………..8

Вживання дієслівних форм і займенників ………………..11

Конструкції із дієприслівниками                                   

і дієприкметниками………………………………………...13

Вживання прийменників…………………………...………15

Лексика : синоніми, пароніми, неологізми …...….............20

Наголос у словах…………………………………………...30

Практичні вправи…………………………………………..33

Вступ

      Індивідуальність кожної особистості виявляється,  насамперед,  через її усне чи писемне мовлення,  тобто через уміння правильно й доречно добирати слова й уживати відповідні граматичні конструкції для вираження своєї думки – чи то в побутовому спілкуванні, чи то в царині науки. Для того, щоб мова дітей була,  кажучи словами Максима Рильського, “чистіша від сльози”,  необхідно прислухатися до поради поета і  “пильно й ненастанно полоти мовні бур’яни”, які, на жаль, буйно розрослися і в повсякденному вжитку, і в пресі та на телебаченні.

     Тому, яку професію не обрала б собі дитина, вона повинна вміти правильно й чітко висловлювати думки,  вимовляти слова, вживати нормативні наголоси…

      Досягти високої культури ділового мовлення й уникнути різних відхилень у мові допоможе свідоме ставлення до вибору мовних засобів, засвоєння основних закономірностей розвитку рідної мови. Знання національних особливостей мови не тільки виробить уміння вести справочинство українською мовою,  а й сприятиме усуненню з ділового мовлення суржикових конструкцій. У посібнику викладені основні проблеми ділового мовлення на лексичному, морфологічному і синтаксичному рівнях.

     Засвоєння нормативного слововживання на зразках різних конструкцій і навчальних вправах сприятиме підвищенню мовленнєвої культури учнів.

Культура мовлення

     Офіційно-ділове мовлення — мова організацій, установ, за­кладів — це особливий стиль літературної мови. А для багатьох є зразком мовної культури. Тому надзвичайно важливо, щоб мовлення, яке звучить в установах, організаціях, закладах, від­повідало єдиним вимогам і було точним, правильним, не по­рушувало прийнятих стандартів або норм.

Слід звертати увагу на мовлення у навчаль­ному закладі — дитсадку, школі, вузі, адже саме там формується мовна культура суспільства. Спостереження засвідчують вели­ку кількість помилок, що побутують тут на рівні псевдонорм, а школярі, студенти навіть не підозрюють про їх невідповідність літературному мовленню.

Більшість мовленнєвих помилок у навчальних закладах  належать до  з названих нижче розрядів:

1)Русизми, діалектні слова, вирази під впливом російської мови.

2)Логічні помилки, зумовлені тавтологією.

     3)Вживання дієслівних форм і займенників   

     4)Конструкції із дієприслівниками.

     5)Неправильне вживання прийменників.

     6) Використання синонімів, паронімів і неологізмів.

7)Наголос у словах.

                                               

   КОРИСНО ЗНАТИ!

Відчинити (не відкрити) двері, вікно.

Брати чи взяти (а не приймати) участь.

Зі словами книжка, стаття, знання, робота, вживаємо слово обсяг (не об'єм) — невелика за обсягом.

Збіг (а не співпадання) свят, конкурсів.                                                                                                    

      Класові суперечності (а не протиріччя): протиріччя з російського противоречия.

Заступник (не замісник) директора. Заступник — назва посади, у той час як замісник — людина, що з причин тимчасово виконує чиїсь обов'язки.

Завуч з виховної (а не по виховній) роботи.

Запитання (а не питання) із залу. Іменник відповідає на  питання. Коли йдеться про звернення, яке потребує відповіді, пояснення, вживають запитання.

Далі чи наступним (а не слідуючим) виступить...

Неправильна (а не невірна) відповідь.

Найбільш відповідний чи найвідповідніший (а не найвідповідний чи самий відповідний).

Подумаємо, прочитаємо (а не давайте подумаємо прочитаємо).

Улюблений письменник (а не любимий).

Відсутній через хворобу, у зв'язку з хворобою (а не із-за хвороби чи по хворобі).

Виступає (є) прикладом (а не являється прикладом.

Почуття (а не відчуття) обов'язку.

Діти хочуть (а не хотять) здійснити.                     

Навчено грамоти (а не грамоті).                             

Хлопець поспішає (а не спішить).                           

Він поводиться (а не веде себе) погано.

Наполягати (а не настоювати).

   

Більше читайте на сторінці "Методичне розмаїття"